в означеннях
Тлумачення, значення слова «відзнака»:

ВІДЗНА́КА, и, жін.

1. Ознака, прикмета, що відрізняє даний предмет, особу і т. ін. від інших предметів, осіб. Всі дідові нащадки придбали бронзовий колір тіла — почесну, довічну відзнаку пустелі (Олесь Донченко, II, 1956, 231); — Як рослина, що не має в собі нічого, як худобина, що має тільки пару, так і людина: вмерла — і ніякої одзнаки душі її нема (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 42).

2. Позитивний вчинок, діяльність, якими хтось відзначається. Медаль «За трудову відзнаку».

3. Нагорода за заслуги в якій-небудь галузі. Лікар Храпков удостоюється високої відзнаки від держави — одержує орден! (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 431); Шевченківська премія — це найвища мистецька відзнака на Україні (Літературна Україна, 15.I 1965, 3).

4. Знак, що вказує на звання. Він переодягся, сховав відзнаки у столик, уніформу в шафу і засів до своєї улюбленої розваги: до математики (Осип Маковей, Вибр., 1956, 381); В жовтому світлі лойовика він устиг безпомилково розібрати відзнаки полковника (Ле і Левада, Південний захід, 1950, 196).
 Диплом з відзнакою — диплом того, хто закінчив навчальний заклад з відмінними оцінками; Закінчити з відзнакою — закінчити з відмінними оцінками який-небудь навчальний заклад. На відзнаку чого — на честь чого-небудь, з метою відзначення чогось. На відзнаку величезних заслуг шахтарів перед Вітчизною Радянський уряд ухвалив святкувати щороку.. День шахтаря (Радянська Україна, 31.VIII 1952, 1).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 585.

Коментарі (0)