в означеннях
Тлумачення, значення слова «відзиватися»:

ВІДЗИВАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., ВІДІЗВАТИСЯ, в уся, вешся, док.

1. Відповідати на чий-небудь поклик, звертання; казати що-небудь у відповідь; відгукуватися, відкликатися. [Голос:] Гов, Лукашу, гов! го-го-го-го! А де ти? [Лукаш (відзивається):] Ось я йду! (Леся Українка, III, 1952, 205); Іван Голуб прокинувся серед ночі. — Давай закуримо, Васо... Але Васо не відзивався (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 109); — Старче Йване! Старче Йване! — довго кликали посланці, — а внизу лиш море вило, та не відізвавсь Іван (Іван Франко, XI, 1952, 211);
//  Подавати голос у відповідь на той чи інший звук (про тварин). Як тілько гончі заганяли, Загавкали, заскавучали, То муцик, вирвавшись на двір, На голос гончих одізвався (Іван Котляревський, I, 1952, 181);
//  діал. Говорити до кого-небудь. [Мати:] А ти, братуню, вже б не відзивався, коли не зачіпають! (Леся Українка, III, 1952, 226);  * Образно. На недалекій дзвіниці відізвався тоненький дзвоник.. на знак, що зараз починається вечірня (Осип Маковей, Вибр., 1954, 203).

2. Звучати у відповідь на якийсь звук, голос; відбиватися. В ярах відзивався відгомін (Ольга Кобилянська, I, 1956, 442); — Г-ей! — кликав Іван перед себе. — Г-ей! — відізвалось глухо на його поклик, як з-під води (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 327).

3. Висловлювати думку про кого-, що-небудь; давати оцінку комусь, чомусь. Про артисток Кропивницького Руденко одзивається скептично, але він їх давно не бачив (Леся Українка, V, 1956, 218); Ні про кого із тих, хто духовно живив Франка, він не відзивався з такою любов'ю.., як про Чернишевського (Радянське літературознавство, 3, 1957, 41).

4. у кого, у кому—чому перен. Давати про себе знати; виявлятися (про почуття, думки і т. ін.). — Таке весілля зроблю, що ну! щоб туга не відзивалася ні в мене, ні в тебе! (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 349); Наче сам я серед гаю. Бачу Леніна чоло. І його думки далекі Відзиваються в мені (Платон Воронько, Тепло.., 1959, 16); Далеко не кожний Ваш вірш одізвався так мені десь аж в глибині серця, як оці картки «Із дневника» (Леся Українка, V, 1956, 432); Це зітхання відізвалося у вухах Бояринова гучніше за постріл (Дмитро Ткач, Моряки, 1948, 42).
Відізвуться (відізвалися) кому чиїсь сльози (слізки) — прийдеться (прийшлося) кому-небудь за щось відповідати. Одізвуться вовкові коров'ячі слізки (Номис, 1864, № 4099).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 585.

Коментарі (0)