в означеннях
Тлумачення, значення слова «війна»:

ВІЙНА́, и, жін.

1. Організована збройна боротьба між державами, суспільними класами тощо. Війна людей їсть, а кров'ю запиває (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 78); Війну [1914—1915] ведуть усі великі держави заради грабежу, поділу світу, за ринки, за поневолення народів (Ленін, 21, 1950, 391); А між тим приготовання [приготування] до робітницької війни швидко кінчилися (Іван Франко, V, 1951, 413); Щоб війни не знати, Щоб у мирі жить, — Армія Радянська На посту стоїть (Григорій Бойко, Ростіть.., 1959, 10).
 Війною іти (піти) — починати проти кого-небудь війну. На край шотландський вільний Війною йшов король Едвард (Леся Українка, I, 1951, 351); Громадянська війна див. громадянський; Оголошувати війну див. оголошувати.
Холодна війна див. холодний.

2. перен. Стан ворожнечі між ким-небудь; суперечка, сварка з кимсь; боротьба. Малюючи в цілому циклі «Бориславських оповідань» війну поміж капіталом і працею, Франко не може залишитись тільки холодним, об'єктивним обсерватором (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 38); Уже так споконвіку провадилась у підліщан непримиренна війна з лановими та ставчанами (Євген Кротевич, Сини.., 1948, 13); Ідейна війна з народництвом.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 669.

Коментарі (0)