ВІЙСЬКО́ВИЙ, а, е.
1. Стос. до війська. За Россю
почувся військовий оркестр (Нечуй-Левицький, III, 1956, 133);
Пройшов військовий поїзд і не спинився (Леонід Смілянський, Сашко,
1957, 88);
// Прийнятий, установлений у війську, в армії.
Військове правило велить йому [дозорцеві] в разі опору
навіть.. [зброю] вживати (Іван Франко, II, 1950, 353); —
Сьогодні ви спочивайте, — посміхнувся знову Щорс, — а
завтра підемо марширувати за всіма правилами
військової дисципліни (Олександр Довженко, I, 1958, 137).
▲ Військовий округ див. округ.
2. Стос. до військовослужбовця. Військовий
обов'язок;
// Власт. військовослужбовцеві. Ось він
[полковник] поздоровляє Надю, таким певним голосом, з таким
штучним військовим поклоном (Леся Українка, III, 1952, 485);
Горілий мав високий зріст і струнку, військову виправку
(Олекса Десняк, I, 1955, 350).
3. у знач. ім. військове, вого, сер. Одяг і спорядження військовослужбовця. Вони повернулися разом з Валюшкою — обоє вже у військовому (Юрій Яновський, I, 1958, 282).
4. у знач. ім. військовий, вого, чол. Те саме, що військовослужбовець. Було велике товариство: 6 чи 7 старих паній.., військовий з генерального штабу (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 153); Поруч з генералом стояв ще якийсь військовий у довгій бурці (Ле і Левада, Південний захід, 1950, 43).