в означеннях
Тлумачення, значення слова «війт»:

ВІЙТ, а, чол. Керівник місцевого (міського чи сільського) управління або самоврядування в середньовічній Німеччині, Литовському князівстві, Польщі та на Україні (в XV—XVIII ст.). Війт призначався на 100 і більше селянських волок. Основна його функція була виганяти селян на панщину (Історія УРСР, I, 1953, 132);
//  заст. Сільський староста. Добралась до села. Тут десяцькі, соцькі, війти до мене пристали, що я з другого повіту (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 367);
//  У Західній Україні (до 1939 р.) та в Польщі (до 1950 р.) — голова волосної управи. Кандидатуру Юзефа Кропивницького.. воєвода Львівський протегував на посаду війта (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1950, 19).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 670.

Коментарі (3)