в означеннях
Тлумачення, значення слова «віха»:

ВІ́ХА, и, жін.

1. Тичина, жердина, гілка (часто з віхтем на кінці), якою вказують дорогу, позначають межі ділянки тощо. [Дранко:] Скликайте людей на ґвалт! [Кукса:] А ви візьміть віху та махайте! (Марко Кропивницький, I, 1958, 210); Обираючи собі місце для хутора, Верига обтикав віхами урочище понад річкою (Петро Панч, III, 1956, 20).

2. перен. Те, що становить етап у розвитку кого-, чого-небудь. Жовтнева революція для всіх народів віха (Павло Тичина, Комунізму далі.., 1961, 54); У своїх безсмертних творах він [В. І. Ленін] розробив план побудови соціалізму в СРСР і намітив основні віхи створення комуністичного суспільства (Радянська Україна, 23.IV 1959, 2); Завоювання нами космосу — це чудова віха в розвитку людства (Літературна газета, 18.IV 1961, 1).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 690.

Коментарі (0)

ВІХА́, и, жін. (Cicuta, L.). Отруйна рослина родини зонтичних, що росте на болотах. Віха отруйна, або цикута, — болотна рослина, особливо небезпечна для всіх травоїдних тварин напровесні (Колгоспна виробнича енциклопедія, II, 1956, 218).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 690.

Коментарі (0)