Словник української мови

ВІКО́ННИЙ, а, е. Прикм. до вікно 1. Подивився козак Нечай в віконну кватирку (Словник Грінченка);
//  Признач. для вікна. Віконна рама затремтіла, і всі шибки дико задеренчали (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 403); Дід в роздумах підійшов до будівлі, вікна і двері якої були затулені матами, трохи потупцював біля порога, а потім відхилив віконну мату (Михайло Стельмах, I, 1962, 418); Віконне скло.