в означеннях
Тлумачення, значення слова «вінця»:

ВІНЦЯ, нець, мн. Верхні краї посуду, здебільшого відігнуті, потовщені. Вона взяла ніж і почала вишкрібать вінця старого засаленого горшка (Нечуй-Левицький, II, 1956, 284); Я поклав мою сигару на вінця попільнички (Юрій Смолич, Сорок вісім.., 1937, 30);  * Образно. Схід яснів і вінця хмар вже займалися полум'ям, коли Надія верталася на завод (Яків Баш, Надія, 1960, 342).
Переливатися (перелитися, литися і т. ін.) через вінця — переходити всякі межі. І мовив Щорс: — Народу гнів Переливає через вінця, Бо вже до краю придушив Той чобіт кований чужинця (Микола Шеремет, Дорога.., 1957, 124); По [самі] вінця — до самого краю, повністю. Теплий туман слався по полю і налив балку по самі вінця (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 70).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 678.

Коментарі (0)