в означеннях
Тлумачення, значення слова «вінець»:

ВІНЕ́ЦЬ, нця, чол.

1. рідко. Те саме, що вінок 1. Достига під серп пшениця, Дожида дівчина Гриця Й барвінкового вінця (Іван Франко, XII, 1953, 464);  * Образно. Вони мовчки підходять до критого очеретом куреня, над яким лісова груша тримає чорний вінець гілок (Михайло Стельмах, Кров людська.., I, 1957, 230);
//  у знач. присл. вінцем. Сонячне проміння ..золотило ясноволосі коси, вінцем покладені над висками [скронями] (Іван Франко, III, 1950, 88).
Лавровий вінець — те саме, що Лавровий вінок (див. вінок). Мені чоло сьогодні квітчає Сей почесний лавровий вінець (Леся Українка, I, 1951, 348); Терновий вінець — те саме, що Терновий вінок (див. вінок). На страті, сестро мила, У терновому вінці Ти від ката опочила (Павло Грабовський, I, 1959, 102).

2. перен. Останній, найвищий ступінь чого-небудь. Вінцем наших перемог в освоєнні космосу є тріумфальний політ радянської людини на космічному кораблі навколо Землі (Наука і життя, 5, 1961, 6); Наша Батьківщина-мати Є миру і добра вінець! (Любомир Дмитерко, В обіймах сонця, 1958, 52);
//  Про успішне завершення чого-небудь. — Нашому слову кінець, а ви зробіте нашому ділу вінець. Віддайте нашому князю куницю, вашу красную дівицю! (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 57).

3. заст. Прикраса з золота, коштовного каміння, яку носили на голові. Вона була убрана в сріблясте легеньке убрання, а на голові блишав вінець з дорогих камінців (Нечуй-Левицький, III, 1956, 295); [Пряха:] Щось довго вже не йде принцеса наша. [Ткаля:] Ще, значить, не скінчилися турніри, принцеса ж мусить бути до кінця, щоб найгіднішого надгородити [нагородити] своїм вінцем (Леся Українка, II, 1951, 190);  * Образно. — Добрі діти батькам вінець, а злії — кінець, — зітхнула бабуся (Павло Автомонов, Коли розлучаються двоє, 1959, 36).

4. Коштовний головний убір — знак високої влади (царської, королівської і т. ін.); корона. Збентежила ся річ Латина: Здавалось, близька зла година, На лисині трусивсь вінець (Іван Котляревський, I, 1952, 275); [Ярослав:] і він чужих покликав королів І був ладен всю Русь пошматувати, Аби собі вінець князівський взяти (Іван Кочерга, III, 1956, 72).

5. Корона, яку тримають над головами молодих під час обряду вінчання. Перед її очима встала найважніша хвилина в житті жінки, хвилина, коли вона стає під шлюбний вінець (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 4); Кожній хочеться, щоб їй дружки.. весільних пісень проспівали,.. щоб в церкві на очах у всіх під золотим вінцем постояти (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 106).
До вінця (під вінець) везти — везти до вінчання. [Зінька:] До вінця і від вінця везли мене одеревенілу!.. (Марко Кропивницький, II, 1958, 37); Іти (піти) до вінця; Ставати (стати) під вінець — вінчатися. — Уперше ви приходили до мене радитись, Іване Семеновичу, коли небіжчиця.. тільки-но мала ото стати з вами під вінець? (Юрій Яновський, I, 1958, 416); — Після великодня.. і до вінця підемо (Михайло Стельмах, I, 1962, 144).

6. Сяйво навколо сонця, місяця, окремих зірок. А сонце вже зникло, і там, де воно тільки що сяяло, ледве помітно мерехтів прозорий блакитнувато-зелений вінець (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 467);  * У порівняннях. Пурпуром бралося небо й сяяв вінцем окрайок темної тучі над лісом (Василь Козаченко, Вибр., 1947, 60).

7. буд. Горизонтальний ряд зрубу. При.. низькому стані ґрунтових вод житлові будівлі не піднімаються над землею, і тому перший вінець зрубу звичайно наполовину заглиблений у землю (Дерев'яне зодчество України, 1949, 19);
//  Горизонтальний ряд у будівлі, споруді, зроблений із будь-якого будівельного матеріалу. Стволи двох димарів.. з кожним вінцем укладеної цегли все вище підносилися над будовами (Іван І. Волошин, Озеро.., 1959, 3).

8. техн. Деталь, яка напресовується на яку-небудь іншу деталь. Для відповідальних і швидкохідних передач вінець роблять з фосфористої бронзи, а центральну частину — з чавуну (Практикум з машинознавства, 1957, 201).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 676.

Коментарі (0)