ВІ́НО, а, сер.
1. Плата за наречену в деяких давньоруських племенах. В інших [племенах] дружину викупали за «віно», тобто за плату (Історія СРСР, I, 1956, 34).
2. заст. Посаг. [Хома:] Скажи, яке ти віно даси за своєю дочкою? (Карпенко-Карий, II, 1960, 191); Щоб віддати Кулину за хазяйського сина, батько готував добре віно, — важку скриню і шматок поля (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 16).