в означеннях
Тлумачення, значення слова «віночок»:

ВІНО́ЧОК, чка, чол.

1. Зменш.-пестл. до вінок. Рвуть зілля дівчата, Віночки плетуть (Степан Руданський, Вибр., 1949, 40); А от же й найбідніші з дівчат стали носити віночки з стрічок (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 98); Новенька селянська хата з білими стінами, з ясними вікнами, .. у віночку розлогих верб та яблунь (Іван Франко, IV, 1950, 452); Христина враз опускає донизу чорні віночки вій (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 161); З них [ліричних пісень] можна скласти цілі вінки і віночки, пройняті веселкою настроїв, тонів і півтонів, одвертої і суворої мови життя (Терень Масенко, Життя.., 1960, 126);  * Образно. Мучене чоло його ти [музо] закрасиш Правди віночком (Панас Мирний, V, 1955, 280);
//  у знач. присл. віночком. Дівчино, дівчино, Сонцем заквітчана, Коси віночком По давньому звичаю (Петро Дорошко, Літа.., 1957, 39).
Як у віночку — дуже гарно, чисто. В хату, то й заглянуть весело: як у віночку (Марко Вовчок, I, 1955, 4).

2. рідко. Те саме, що вінець 3. В мене віночок з чистого золота, 3 перлів дрібних та коралю (Леся Українка, I, 1951, 330).

3. Частина квітки, що складається з окремих або зрослих пелюсток. Вода позволяла дивитися на її ноги, такі бліді, як віночок нарциса (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 214); Квітки повитиці польової на коротких квітконіжках.. Віночок дзвоникуватий, пелюстки його загострені (Бур'яни і боротьба з ними, 1957, 101).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 677.

Коментарі (0)