ВІ́НИЧЧЯ, я, сер., збірн. Однорічна трав'яна рослина з високим пишним стеблом і дрібним листям, що використовується переважно для виготовлення віників. По сріблястому од полинів і віниччя схилу яру горіли червоно й оранжево кущі глоду (Юрій Яновський, II, 1958, 362).