в означеннях
Тлумачення, значення слова «віола»:

ВІО́ЛА, и, жін.

1. Смичковий чотириструнний музичний інструмент, що має лад, октавою вищий від віолончелі та квінтою нижчий від скрипки; альт. Поза склом [вікна] Віола стогне під лучком... Схиливсь над нею юнак-грач І слуха струн таємний плач... (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 286); Діоней взяв лютню, а Ф'ямметта віолу, та й заходилися прехороше грати до танцю (Боккаччо, Декамерон, перекл. Лукаша, 1964, 48).

2. Старовинний смичковий інструмент, що мав звичайно шість струн, натягнених над грифом, і стільки ж струн того ж ладу під грифом.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 679.

Коментарі (0)