в означеннях
Тлумачення, значення слова «віолончель»:

ВІОЛОНЧЕ́ЛЬ, і, жін. Смичковий чотириструнний музичний інструмент, середній між скрипкою та контрабасом. Довго бринить іще рівний звук, немов хтось вчепив невидиму струну на віолончелі... (Степан Васильченко, I, 1959, 277); На естраді музиканти готували свої інструменти — сердито бубонів контрабас і вібрувала віолончель (Олекса Десняк, II, 1955, 318).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 679.

Коментарі (0)