в означеннях
Тлумачення, значення слова «вірний»:

ВІ́РНИЙ, а, е.

1. Який заслуговує довір'я; постійний у своїх поглядах і почуттях; відданий. — Усе буде, як кажеш, — промовила вірна, віддана дружина (Марко Вовчок, I, 1955, 364); І я учитимусь як слід, і буду вірним сином найкращої на цілий світ моєї Батьківщини! (Наталя Забіла, Одна сім'я, 1950, 30);
//  Який відзначається відданістю. Знов зрина жадання Тихої розмови, Щирого братання, Вірної любові! (Михайло Старицький, Поет. тв., 1958, 33); От так маєш! За тридцятилітню вірну службу така заплата (Іван Франко, II, 1950, 102);
//  чому. Який незмінно дотримується чого-небудь, не зраджує. Вірна заповітам В. І. Леніна, Комуністична партія Радянського Союзу розглядає будівництво комунізму в нашій країні як своє велике інтернаціональне завдання (Комуніст України, 10, 1966, 9).
 Бути (лишатися і т. ін.) вірним собі — лишатися таким, як і завжди; бути незмінним. Старий генерал, якого сусіди вважали «червоним» і небезпечним, завжди лишався вірним собі (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 383).

2. розм., рідко. Те саме, що правильний 1; правдивий, точний. А шлях наш — вірний, бо це — шлях, до якого рано чи пізно неминуче прийдуть і всі інші країни (Ленін, 33, 1951, 131); — Краще давай я постукаю і послухаю тебе, і тоді ми поставимо вірний діагноз (Оксана Іваненко, Вел. очі, 1956, 35).

3. розм., рідко. Те саме, що неминучий; певний. Погнали його на вірну смерть, скласти свою.. голову (Іван Цюпа, Три явори, 1958, 15).

4. у знач. ім. вірні, них, мн., рел. Про людей, які неухильно дотримуються догматів якоїсь віри, релігії; правовірні. [Прісцілла:] Не можна, друже, нам, християнам, слухати прохання [не ходити на зібрання], бо то ж інакше половина вірних одкинутися мусила б од віри (Леся Українка, II, 1951, 381); На небі, кажуть папи, для вірних, для римо-католиків — самий рай... (Остап Вишня, I, 1956, 456).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 680.

Коментарі (0)