в означеннях
Тлумачення, значення слова «вірник»:

ВІ́РНИК, а, чол., заст. Довірена особа. Катруся змовилася з вірником багатого буковинського купця (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 114); Він угледів на облізлому хамлуватому коні панського вірника (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 262).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 681.

Коментарі (0)