ВІ́РОНЬКА, и, жін. Пестл. до віра1 1. Глянула, та й очам своїм віроньки не йму, Се ж мій братичок ріднесенький! (Марко Вовчок, I, 1955, 19).
ВІ́РОНЬКА, и, жін. Пестл. до віра1 1. Глянула, та й очам своїм віроньки не йму, Се ж мій братичок ріднесенький! (Марко Вовчок, I, 1955, 19).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 681.