ВІРШ, а, чол.
1. Невеликий поетичний твір, написаний
ритмізованою мовою, найчастіше з римуванням рядків.
І довелося знов мені На старість з віршами ховатись
(Тарас Шевченко, II, 1953, 45); Не все ще той поет великий,
чільний, Хто вірші пише і слова римує (Іван Франко, XIII, 1954,
126); Я іду в Лисиче і з тремтінням перший вірш в
редакцію несу (Володимир Сосюра, Солов. далі, 1957, 99);
// заст.
Вітальний віршований твір на різдво чи Великдень,
переважно з біблійним сюжетом.
2. Одиниця ритмізованої, поетичної мови, що складається з певної кількості стоп, з чергуванням наголошених і ненаголошених складів; рядок. Олександрійський вірш.