ВІЩО 1, уроч. Присл. до віщий 1. * Образно. Крикнула вісниця-птиця, Віщо шумить очерет (Максим Рильський, I, 1956, 211).
ВІЩО 2. Знахідний відмінок займенника що; уживається після прийменників за, про, через та ін. Звісно вже, що дівчина не вважає ні на віщо, полюбивши (Марко Вовчок, I, 1955, 280); Мені кортіло зразу довідатись, за віщо він дістав звання героя (Юрій Смолич, III, 1959, 445).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 693.