ВІ́СЬТА, виг., діал. Соб. Аж тут чути: «Гатьта! вісьта!» Їде шляхом хлоп до міста (Іван Франко, XII, 1953, 12).
ВІ́СЬТА, виг., діал. Соб. Аж тут чути: «Гатьта! вісьта!» Їде шляхом хлоп до міста (Іван Франко, XII, 1953, 12).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 686.