ВІСТОВНИ́ЦЯ, і, жін., рідко. Жіночий рід до вістовник. Хіба тільки зозулька, невтішна вістовниця, принесе звісточку, що її син бідолашний поліг серед чистого поля... (Панас Мирний, I, 1949, 181); Осокорова пушинка біла У мою кімнату залетіла.. Мила госте, вістовниця літа! Я радий тебе вітати в себе (Іван Вирган, В розповні літа, 1959, 183).