в означеннях
Тлумачення, значення слова «вітати»:

ВІТАТИ, аю, аєш, недок.

1. перех. і без додатка. Звертатися до кого-небудь під час зустрічі з привітом, виявляючи доброзичливість. — Хто перший у хату ввіходить, то й здоровкається,.. кажу йому і, подаючи руку, вітаю: — Здрастуйте! (Панас Мирний, IV, 1955, 361); Добривечір, голубко! Пишу ввечері, тому так і вітаю (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 154);
//  Оплесками або словами виявляти приязнь, прихильне ставлення до когось. Тисячі трудящих міста.. стояли на тротуарах, вітаючи легендарних героїв (Олесь Гончар, II, 1959, 233); Усі присутні звелися на ноги і довго не могли заспокоїтись, вітаючи улюбленого письменника (Павло Тичина, III, 1957, 32); Відкриваючи вечір, Петро Панч вітає шахтарів від імені Спілки радянських письменників України (Літературна газета, 24.VIII 1950, 3).

2. перех., кого з чим. Висловлювати комусь почуття радості, задоволення з приводу якоїсь події, успіху та ін.; поздоровляти. Товариші весело вітали її з успіхом (Олесь Донченко, VI, 1957, 163); Дві високі щогли прикрасились десятками різних прапорців. Корабель вітав населення Лебединого острова з рибальським святом (Микола Трублаїні, II, 1955, 242).

3. перех., перен. Радісно сприймати, схвалювати що-небудь. Панас Мирний у своїй поезії «До сучасної музи» гаряче вітав революцію (Вісник АН УРСР, 5, 1949, 26).

4. перех. і без додатка. Гостинно приймати когось. — Милості просимо! садовіться, — вітає Лукашиха Павла (Марко Вовчок, I, 1955, 167); [Хуса:] Я, власне, хтів тебе просити, щоб помогла мені гостей вітати (Леся Українка, III, 1952, 150);
//  чим, рідко. Пригощати, частувати. — Гарні гості, та не знаю, чим вас і вітати. Тепер петрівка, такий важкий час, — бідкалась Балашиха (Нечуй-Левицький, II, 1956, 319).

5. перех., заст. Запрошувати. Шеляга виймає І за того остатнього Музику наймає, І нерівню титарівну У танець вітає!! (Тарас Шевченко, II, 1953, 78); Дождались дівчата: вітають на дівич-вечір; вітають на весілля (Марко Вовчок, I, 1955, 189).

6. неперех., рідко. Те саме, що заходити 1. Хто вірно кохає, той часто вітає (Номис, 1864, № 8757);
//  Гостювати в кого-небудь. Недавно те було, як ти З своїми рідними братами Вітав у нас... (Панас Мирний, V, 1955, 298).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 686.

Коментарі (0)