в означеннях
Тлумачення, значення слова «вітер»:

ВІ́ТЕР, тру, чол. Більший або менший рух потоку повітря в горизонтальному напрямі. Реве та стогне Дніпр широкий, Сердитий вітер завива (Тарас Шевченко, I, 1951, 3); Вітер грайливо дмухав йому в сіре обличчя теплими хвилями (Петро Панч, II, 1956, 433);  * У порівняннях. Вхопила вона ту мітлу і вітром за ним (Степан Васильченко, II, 1959, 313).
Валитися від вітру див. валитися; Вітер у голові [грає] в кого — хтось легковажний, несерйозний. А парубки тії — сказано, вітер у голові, молодії — видрали десь музики і повели молодих по селу, гукаючи, співаючи (Марко Вовчок, I, 1955, 87); Так що ж це він? Хизувався, як хлоп'як? А чи ще вітер у голові грає, і він просто вигадує? (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 21); Вітер свище (свистів, гуде) у кишенях — нема (не було) грошей. В її батька і в неї давно вітер свистів у кишенях (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 226); — Сухарі вийшли, махорки катма, вітер у кишенях гуде... (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 78); Вітром підбитий (підшитий): а) про благенький одяг. Вітром підшита свитина, літня китайчата хустка не дуже десь гріли (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 453); б) про несерйозну, легковажну людину; Звідки вітер віє — від кого йде думка, погляд і т. ін. Галя почула, звідки вітер віє, куди хилить... (Панас Мирний, III, 1954, 286); Кидати (пускати і т. ін.) на вітер гроші (заробіток і т. ін.) — даром, марно витрачати гроші, заробіток тощо. [Герміона:] Немає за що ганити тебе, хіба за те, що ти свій заробіток пускаєш так на вітер (Леся Українка, III, 1952, 419); Він.. гроші на вітер пускав (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1957, 7); Куди вітер віє (дме): а) у чому, власне, справа; Паляничка ще не добрав, куди воно вітер дме, тому вибирав тепер слова обережні, моргаючи своїми мавпячими очима (Михайло Чабанівський, Тече вода.., 1961, 161); б) про непослідовність у чиїй-небудь поведінці, думках, політиці. Ловити вітри — бути неуважним. Коли Наум приходив до церкви молитись, то вже справді молився, а не ловив вітрів, не розглядав туди і сюди (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 66); На вітер говорити (кидати слова і т. ін.) — даремно, марно говорити. [Марусяк:] Бо знай, небого, я На вітер говорить не вмію (Іван Франко, IX, 1952, 313); На [всі] чотири вітри — куди хоч, у будь-який бік. Йди на чотири вітри (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 310); Пішло (піде) з (за) вітром — пропало (пропаде); Шукати (ловити і т. ін.) вітра в полі — даремно шукати кого-, що-небудь. Така вона була, панночка тая, що присягала «любитиму», наче «на добридень» віталася. А по добридню та й шуги! Бувайте здорові, шукайте вітра в полі!.. (Марко Вовчок, I, 1955, 378); Яким вітром (якими вітрами) [занесло]? — яким способом, з якої причини, з якою метою з'явився (з'явилися), яка потреба привела? [Юркевич:] Ви тут? Яким вас вітром сюди занесло? (Іван Кочерга, I, 1956, 599).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 687.

Коментарі (0)