ВІТРЯ́К, а, чол.
1. Вітряний млин. Ставок, гребелька, і вітряк З-за гаю крилами махає (Тарас Шевченко, II, 1953, 205); Самотньо застиг на горбі вітряк (Анатолій Шиян, Переможці, 1950, 209); * У порівняннях. Все крутилось і шуміло лиш, Мов вітряк (Іван Франко, XIII, 1954, 121).
2. рідко. Те саме, що вітродвигун. Під Москвою поставили намети з науковими приладами, побудували вітряки та радіостанцію (Видатні вітчизняні географи.., 1954, 148).