ВІТРОВІ́Й, ю, чол., поет. Сильний вітер. Шумить осінній вітровій (Володимир Сосюра, Солов. далі, 1957, 91); Молода черешня на подвір'ї гнулася на всі боки, та не було їй порятунку від вітровію (Олесь Донченко, III, 1956, 37).
ВІТРОВІ́Й, ю, чол., поет. Сильний вітер. Шумить осінній вітровій (Володимир Сосюра, Солов. далі, 1957, 91); Молода черешня на подвір'ї гнулася на всі боки, та не було їй порятунку від вітровію (Олесь Донченко, III, 1956, 37).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 688.