ВІТРИ́ЛЬЦЕ, я, сер. Зменш.-пестл. до вітрило 1. Зрушився вітерець. Віталій склав весла, взяв на дні човна шмат якоїсь.. брезентини, розіпнув, і та брезентина... враз стала вітрильцем! (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 235).
ВІТРИ́ЛЬЦЕ, я, сер. Зменш.-пестл. до вітрило 1. Зрушився вітерець. Віталій склав весла, взяв на дні човна шмат якоїсь.. брезентини, розіпнув, і та брезентина... враз стала вітрильцем! (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 235).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 688.