ВІТРИ́ТИСЯ, вітрюся, вітришся, недок., розм., рідко. Мандрувати. Хто вітриться кудись шукать якогось раю — Тому я приказку стареньку нагадаю: Там хороше, де нас нема (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 116).
ВІТРИ́ТИСЯ, вітрюся, вітришся, недок., розм., рідко. Мандрувати. Хто вітриться кудись шукать якогось раю — Тому я приказку стареньку нагадаю: Там хороше, де нас нема (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 116).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 688.