ВІ́ТТЯ, я, сер., збірн. Віти. Густе віття поперепліталось межи собою (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 458); Зашумів буковим віттям прадавній ліс (Василь Кучер, Дорога.., 1958, 60).
ВІ́ТТЯ, я, сер., збірн. Віти. Густе віття поперепліталось межи собою (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 458); Зашумів буковим віттям прадавній ліс (Василь Кучер, Дорога.., 1958, 60).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 689.