ВІЗ 1, воза, чол.
1. Засіб пересування на чотирьох
колесах з кінною або воловою тягою здебільшого для
перевезення вантажів. Воли поздихали, Вози поламались,
З батіжками чумаченьки Додому вертались (Тарас Шевченко,
II, 1953, 120); Проїздили з навісним брязкотом вози,
навантажені будівничим матеріалом (Леся Українка, III,
1952, 604); Риплять тугі вози (Микола Бажан, Вибр., 1940, 163).
♦ Возом зачепити див. зачепити; Докласти воза
див. докласти; П'яте колесо до воза (у возі) див. колесо.
2. Приблизна міра ваги, обсягу, що дорівнює поклажі одного воза. Не раз ходив за сіллю в Крим; Тарані торговав [торгував] возами (Іван Котляревський, I, 1952, 107); Пора прийшла — І службу [Білочка] відбула, — За те чумацький віз оріхів наділили (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 143).
3. астр. Назва сузір'я північної півкулі із семи зірок, що нагадує віз. Великий віз; Малий віз.