в означеннях
Тлумачення, значення слова «візантійці»:

ВІЗАНТІ́ЙЦІ, ів, мн. (одн. візантієць, ійця, чол.; візантійка, и, жін.). Населення Візантії. У Феофілакта (VII ст.) є згадка про трьох слов'янських гуслярів, взятих у полон візантійцями (Нариси стародавньої історії УРСР, 1957, 348); — Коли дев'ятсот сімдесят другого року орди печенігів, керовані візантійцями, оточили його [Святослава] біля Дніпрових порогів і він побачив, що виходу ніби нема, він все-таки знайшов для себе й своєї дружини вихід у битві (Олександр Довженко, I, 1958, 294).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 667.

Коментарі (0)