ВІЗНИ́ЦЬКИЙ, а, е. Прикм. до візник 1 і візництво. Все забавляло, тішило і радувало Івана. Забавляла його візницька служба (Іван Франко, III, 1950, 145); У XVIII ст. на Україні дуже поширилось чумацтво — торгово-візницький промисел (Історія УРСР, I, 1953, 348).