ВХІДНИ́Й, а, е.
1. Признач. для входу куди-небудь,
у середину чого-небудь. — Вона мене не слухає, а
дивиться кудись у глибину вхідної алеї розпаленим поглядом
(Леся Українка, III, 1952, 607); Хтось несміливо подзвонив
до вхідних дверей (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 416).
Вхідний квиток — який дає право входу до театру, на
концерт, виставку і т. ін. — Квитки вже розпродали,
— Що там нема? Вхідні дай. Ми й постоїмо (Анатолій Шиян,
Баланда, 1957, 110).
2. канц. Який одержує установа (про документи, листи тощо). Вхідні папери.