ВХО́ДИТИ і ВВІХОДИТИ (УХОДИТИ, УВІХОДИТИ), джу, диш, недок., ВВІЙТИ (УВІЙТИ), увійду, увійдеш, док.
1. до чого, у що і без додатка. Ідучи,
потрапляти, проникати куди-небудь, у межі, у середину
чого-небудь. У садочок входить молодий хлопець в
солом'яному брилі (Тарас Шевченко, II, 1953, 168); Він тремтів та
схоплювався з лави, як хто ввіходив до хати (Михайло Коцюбинський,
I, 1955, 117); Увіходжу в сіни — справді чутно бучу..
Уходжу в хату.. Буча зразу стихла (Панас Мирний, I, 1954,
90); Полк саме входив по високій автостраді в широку,
розлогу долину (Олесь Гончар, III, 1959, 446); [Ганна:]
Кумо, чи діжа готова, щоб зараз перед поріг винести,
як тільки молоді увійдуть у подвір'я? (Марко Кропивницький, II, 1958,
70); Він увійшов відразу до свого кабінету (Леонід Смілянський, Пов.
і опов., 1949, 35);
// до кого. Заходити в чию-небудь хату,
кімнату. Серед дня увійшов він до мене (Квітка-Основ'яненко, II,
1956, 245);
// до чого, у що. Впливати в порт,
заходити в гавань і т. ін. (про судна). Це єдиний
судноплавний рукав в гирлі Аму-Дар'ї, в який зможуть вільно
входити плоскодонні пароплави (Зінаїда Тулуб, В степу..,
1964, 396); * У порівняннях. Прощайте! Зичу всім у літо
увійти, як входить корабель у гавань (Максим Рильський, II,
1960, 135);
// до чого, у що. Впадати, втікати (про
річку тощо). Серед села Раставиця входить в
широкий ставок (Нечуй-Левицький, II, 1956, 168); З чотирьох —
двоє тоне зразу, а двох, похитуючи, несе вода
річки, що саме входить до моря (Юрій Яновський, II,
1958, 67);
// у що, поміж що. Заходити, вклинюватися в
межі чого-небудь. Він жив на самому кінці села, там,
де глибокий яр входив у ліс вузьким клином (Нечуй-Левицький,
II, 1956, 271); Чисте осіннє голубе небо спускалося над
цвинтарем та й наче входило там поміж дерева й хрести
(Лесь Мартович, Тв., 1954, 89);
// у що. Повертатися в попередні
межі. Зацвіли усі діброви, і долини, і луги, І річки
синіють знову. І не входять в береги (Михайло Стельмах, Колосок..,
1959, 10).
♦ Входити (увійти) в [свою] колію (в береги) —
повертатися до звичайного, нормального стану. Скільки
ще куль із-за рогу просвистить, поки все ввійде в береги
і життя потече, як широка течія Дніпрова (Олесь Гончар,
II, 1959, 230).
2. у що. Проникати в глибину чого-небудь;
просякати. — 3 поміччю й ріки течуть! — Або течуть, або в
землю входять, — кажу їй (Марко Вовчок, VI, 1956, 257);
Острий [гострий] ніж входив у тіло [теляти] (Іван Франко, IV,
1950, 202); Стара хата зо вдовою Разом вік свій віджила,
Почорніла, похилилась І в болото увійшла (Степан Руданський,
Тв., 1956, 47);
// перен. Глибоко западати, проникати
(в душу, серце тощо). Тому все нам рідне, що пристрасно
входить у душі, Бо ми тут трудящі й господарі!
(Микола Гірник, Друзі.., 1953, 9); Діяння героїв [померлих],
увійшовши у свідомість мас, відроджуються, як живі
(Павло Тичина, III, 1957, 22).
3. до чого, у що і без додатка. Бути, ставати
складовою частиною чогось. В 1880 р. п. Піскунов видав
«Збірник творів» Кухаренка, куди увійшли всі показані
вище праці (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 49); Для млинчиків
приготовляють рідке тісто, до складу якого входять
борошно, молоко, яйця, сіль (Українські страви, 1957, 266); До
їхніх розрахунків не входила затримка на шляху до міста
(Юрій Яновський, I, 1958, 273);
// Бути членом, учасником
чого-небудь, належати до чогось. Обидва вони входили в
повстанський комітет (Петро Панч, Гарні хлопці, 1959, 17).
♦ Входити (увійти) в кров — ставати невід'ємною
рисою характеру, поведінки тощо. Вони всі вже
були добре обстріляні, і солдатські суворі звичаї
входили їм у кров (Олесь Гончар, III, 1959, 155); Це
приятелювання не припинялося з давніх-давен і справді було
безкорисливим, увійшло в кров, і друзі рідними поробилися (Іван Ле,
Наливайко, 1957, 48).
4. у що. Вникати в що-небудь; дуже цікавитися
чимсь. — А ти вмів? — запитав отець, не входячи в те,
що се за така дивовижна наука (Іван Франко, II, 1950, 59);
Яків довго з жалем дивився на Дарину, входив у її світ
і зараз його лихо здавалося півлихом — у нього ще не
все втрачено... (Михайло Стельмах, I, 1962, 488); Леся Українка
уміла глибоко входити в специфіку зображення не лише
матеріальної обстановки, а й духовного світу
персонажів стародавніх і давніх часів (Курс історії української літературної мови,
I, 1958, 566).
♦ Входити (увійти) в становище чиє — намагатися
зрозуміти причини, мотиви чиїхось дій, а також
обставини; ставитися до когось з увагою, співчуттям. Уміння
входити в становище другого народу нашої Батьківщини
і розуміти його — ось про що весь час говорить нам
Комуністична партія (Вітчизна, 5, 1956, 11).
5. у що. У сполученні з абстрактними іменниками
означає: розпочинати дію, виражену певним іменником;
переходити в якийсь стан. Велика машина людської
робучої [робочої] сили зі скрипом, стогнанням та
зітханням почала входити в рух (Іван Франко, V, 1951, 292);
Зменшився вогонь з ручної зброї, в дію входили міномети (Ле і Левада, Південний захід, 1950, 370); Людей старшого
покоління, які виросли за капіталізму, в обійми культу
штовхнули злидні і безправність, потім вірування увійшли
в звичку (Наука і життя, 6, 1959, 49).
♦ Входити (увійти) в довір'я див. довір'я;
Входити (увійти) в життя чиє: а) ставати звичайним у
чиєму-небудь житті. Культурний зв'язок казахського та
українського народів глибоко увійшов в наше життя
(Літературна газета, 9.XII 1948, 4); б) ставати необхідним,
невід'ємним у чиєму-небудь житті. Тільки тепер зрозумів
Федя з усією силою: з того часу, як познайомився з
Маринкою, вона увійшла в його життя назавжди (Дмитро Ткач,
Жди.., 1959, 52); Входити (увійти) в історію —
залишати слід в історії; ставати історично відомим.
Пристрасний викривач кріпосництва і капіталізму, — таким
він [Панас Мирний] увійшов в історію української
літератури (Вісник АН УРСР, 5, 1949, 6); Входити (увійти) в
обов'язок чий — хтось повинен щось робити. Сергій же
як молодий господар, в обов'язок якого входило
турбуватися за своїх гостей, не обійшов своєю увагою і Кузя
(Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 158); Входити (увійти) в побут —
ставати звичайним у побуті. В наш час жодна людина не
мислить свого життя без газети і журналу. Вони міцно
увійшли в побут (Літературна газета, 2.IX 1960, 1); Входити
(увійти) в права — проявлятися на повну силу. Ранок
входив у свої права, розсуваючи фіолетові сутінки (Микола Руденко,
Остання шабля, 1959, 70); Входити (увійти) в ритм
чого — призвичаюватися до певних дій чи обставин;
Входити (увійти) в роль — призвичаюватися до свого
становища, до своїх обов'язків. Боцманові Смолі цього
не досить. Він потроху розпалюється, входить в роль
(Дмитро Ткач, Жди.., 1959, 4).