ВКЛЕ́ПУВАТИ (УКЛЕ́ПУВАТИ), ую, уєш, недок., ВКЛЕПА́ТИ (УКЛЕПА́ТИ), аю, аєш, док., перех.
1. Клепаючи щось, вправляти, вставляти в що-небудь.
2. перен., розм. Вплутувати в яку-небудь справу (звичайно неприємну). [Теофіл:] Скажи ж ти сам, від кого Круста міг про те дізнатись, що «давній друг Руфінового батька вернувся з Галлії»? По сих ознаках знайшли мене й забрали. А раби Руфінового дому вже докраю мене вклепали (Леся Українка, II, 1951, 437).
3. тільки док., розм., рідко. Те саме, що викувати. Там єсть з чого шаблюку уклепати (Словник Грінченка).