ВКИДАТИ (УКИДАТИ), аю, аєш, недок., ВКИНУТИ (УКИНУТИ), ну, неш, док., перех.
1. Кидати в
середину чого-небудь. У великому довгому покої лежала
висока купа кукурудзи, коло якої двоє робітників
вибирали більші качани й вкидали до другого, меншого покою
(Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 121); — Підіть, дівчата, та
вкиньте цьому паничеві в віз оці гарбузи,.. — сказала Онися
(Нечуй-Левицький, III, 1956, 25); Вона ледве встигла вкинути
йому в кишеню два пиріжки (Олекса Гуреїв, Життя.., 1954, 105);
// Насипати, наливати що-небудь у посудину. Горпина..
укинула у миску борщу, подала старому (Панас Мирний, I,
1954, 223); Гнат — то води вкине у діжку, то дров унесе
до хати, то так у чому допоможе Насті (Михайло Коцюбинський, I,
1955, 71).
♦ Вкинути в рот що — з'їсти або випити що-небудь.
Кайдаш устав, приказав до чарки кілька слів і швидко
вкинув у рот горілку (Нечуй-Левицький, II, 1956, 280); І
працювала ж, не розгинаючись — бо п'ятеро ж у неї, і всім
давай, і всім треба настачити — тому штанці,
..а найперше, щоб усім було що в рот укинути (Валентин Речмедін,
Весняні грози, 1961, 45); Вкинути ґедзика (ґедзя) див.
ґедзик; Вкинути собі в голову — те саме, що Вбити
собі в голову (див. вбивати).
2. Кидати, поміщати, віддавати когось куди-небудь
проти його волі. — Ну ж бо! — спиняла вона дитину.., —
не пустуй, бо занесу зараз у яр, вкину до розбійників...
(Марко Вовчок, I, 1955, 323); — Думаєш, обдуриш? Продаси
нас у неволю, в панські пазурі вкинеш? Ні, братику:
не піддамося! (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 436);
//
Саджати до тюрми; ув'язнювати. А сильні, чуючи загин, Удвоє
батоги сплітали, — І в плісняву холодних стін Голодних
в'язнів укидали (Максим Рильський, Поеми, 1957, 40); [Олеся:]
Хто кинувся обороняти своє добро, того велено було
у кайдани забити та в куну [до в'язниці] вкинути
(Марко Кропивницький, II, 1958, 299).
3. розм. Додавати що-небудь до чогось. — Мені
здається, якби ще сюди [в шитво] вкинути синього, а сюди
зеленого, то тоді б саме добре було... (Панас Мирний, II, 1954,
250);
// Уставляти в чию-небудь розмову свої слова,
зауваження. І тільки [Храпков] вкидав одне слово
зацікавлення, як ті обидва вмикалися, ніби й увесь час вони
втрьох сперечаються на ту ж тему (Іван Ле, Міжгір'я,
1953, 480); — В Чолбасах, кажуть, знову якась
комісія з'явилася, — вкинув Валерик насмішливо (Олесь Гончар,
Таврія.., 1957, 79).
4. у що, безос. Раптово викликати певний стан. Дуже імовірно, що вона.. не хоче після відмови, бодай випадково, зустрічатися з ним. І це вкидало Павла у відчай (Андрій Головко, II, 1957, 490); Василя усього аж у жар укинуло. Це ж йому і просвітку не буде (Панас Мирний, IV, 1955, 114).