в означеннях
Тлумачення, значення слова «вкидати»:

ВКИДАТИ (УКИДАТИ), аю, аєш, недок., ВКИНУТИ (УКИНУТИ), ну, неш, док., перех.

1. Кидати в середину чого-небудь. У великому довгому покої лежала висока купа кукурудзи, коло якої двоє робітників вибирали більші качани й вкидали до другого, меншого покою (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 121); — Підіть, дівчата, та вкиньте цьому паничеві в віз оці гарбузи,.. — сказала Онися (Нечуй-Левицький, III, 1956, 25); Вона ледве встигла вкинути йому в кишеню два пиріжки (Олекса Гуреїв, Життя.., 1954, 105);
//  Насипати, наливати що-небудь у посудину. Горпина.. укинула у миску борщу, подала старому (Панас Мирний, I, 1954, 223); Гнат — то води вкине у діжку, то дров унесе до хати, то так у чому допоможе Насті (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 71).
Вкинути в рот що — з'їсти або випити що-небудь. Кайдаш устав, приказав до чарки кілька слів і швидко вкинув у рот горілку (Нечуй-Левицький, II, 1956, 280); І працювала ж, не розгинаючись — бо п'ятеро ж у неї, і всім давай, і всім треба настачити — тому штанці, ..а найперше, щоб усім було що в рот укинути (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 45); Вкинути ґедзика (ґедзя) див. ґедзик; Вкинути собі в голову — те саме, що Вбити собі в голову (див. вбивати).

2. Кидати, поміщати, віддавати когось куди-небудь проти його волі. — Ну ж бо! — спиняла вона дитину.., — не пустуй, бо занесу зараз у яр, вкину до розбійників... (Марко Вовчок, I, 1955, 323); — Думаєш, обдуриш? Продаси нас у неволю, в панські пазурі вкинеш? Ні, братику: не піддамося! (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 436);
//  Саджати до тюрми; ув'язнювати. А сильні, чуючи загин, Удвоє батоги сплітали, — І в плісняву холодних стін Голодних в'язнів укидали (Максим Рильський, Поеми, 1957, 40); [Олеся:] Хто кинувся обороняти своє добро, того велено було у кайдани забити та в куну [до в'язниці] вкинути (Марко Кропивницький, II, 1958, 299).

3. розм. Додавати що-небудь до чогось. — Мені здається, якби ще сюди [в шитво] вкинути синього, а сюди зеленого, то тоді б саме добре було... (Панас Мирний, II, 1954, 250);
//  Уставляти в чию-небудь розмову свої слова, зауваження. І тільки [Храпков] вкидав одне слово зацікавлення, як ті обидва вмикалися, ніби й увесь час вони втрьох сперечаються на ту ж тему (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 480); — В Чолбасах, кажуть, знову якась комісія з'явилася, — вкинув Валерик насмішливо (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 79).

4. у що, безос. Раптово викликати певний стан. Дуже імовірно, що вона.. не хоче після відмови, бодай випадково, зустрічатися з ним. І це вкидало Павла у відчай (Андрій Головко, II, 1957, 490); Василя усього аж у жар укинуло. Це ж йому і просвітку не буде (Панас Мирний, IV, 1955, 114).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 695.

Коментарі (0)