ВЛАДАРЮВА́ТИ, юю, юєш, недок., уроч. Те саме, що володарювати. — А до чого ж тут кури? — каже цар, — нам не дано права владарювати над птахами, у птахів є свій цар (Українські народні казки, 1951, 68); Панівні реакційні кола та їх буржуазні уряди, вірні давньому принципові — розділяй і владарюй, — сіяли національну ворожнечу і розбрат, намагалися сварити народи між собою (Максим Рильський, III, 1956, 380); * Образно. Твоїх заводів гул і шум степів могутній, де владарює труд, я так люблю (Володимир Сосюра, Поезії, 1950, 8).