ВЛА́СНИЙ, а, е.
1. Належний кому-, чому-небудь за правом власності. — Велике діло, паничу, власна хата, — казав він, походжаючи по світлиці (Олекса Стороженко, II, 1957, 275); І мчить у «Москвичі», У власному, шахтар (Григорій Бойко, Про 17 літ, 1958, 17).
2. Свій, особистий. Зненацька кинулась їй в очі її
власна постать, відбита в свічаді (Леся Українка, III, 1952,
540); Розкажу я вам, братця, про випадок з власної
практики (Остап Вишня, I, 1956, 236).
Власною рукою (писати, підписатися і т. ін.) —
власноручно писати, підписатися тощо. Побачив [суддя]
той лист.. Та чирк! і підписав «рукою власною» (Квітка-Основ'яненко,
II, 1956, 179); На власні вуха чути — чути самому,
своїми вухами. [Теофіл:] Він казав про мене
Крусті, що я вернувся з Галлії, те чув я на власні вуха
(Леся Українка, II, 1951, 437); На власні очі бачити
(побачити) — бачити самому, своїми очима. Із морських
тварин, що я їх бачив на власні очі, зазначу таких-то:
дельфін, султанка, камбала (Остап Вишня, I, 1956, 175); Не
вірити своїм (власним) вухам див. вірити; Не вірити
своїм (власним) очам див. вірити; У власні руки
давати (дати, вручати і т. ін.) кому що — давати,
вручати комусь що-небудь безпосередньо. Уклінно
прохаю віддати його [вірш] у власні руки Марії
Костянтинівні на спомин (Панас Мирний, V, 1955, 422).
♦ На [своїх] власних, ірон. — пішки. Починали
боліти ноги. Власне, це вперше в житті Юра робив
таку довгу прогулянку на своїх власних (Юрій Смолич, II,
1958, 11).
3. Буквальний, справжній. Політична влада у власному розумінні слова — це організоване насильство одного класу для придушення іншого (Маніфест комуністичної партії, 1947, 35).
4. спец. Властивий тільки кому-, чому-небудь;
узятий безвідносно до чогось іншого. Бачимо ми раз у раз,
як, додолу спадаючи, речі, Маючи власну вагу, можуть
рухатись тільки-но просто (Микола Зеров, Вибр., 1966, 165);
Власні коливання тіла; Власна вартість.
▲ Власне ім'я — слово або словосполучення, що є
окремою назвою кого-, чого-небудь, напр.: Микола
,Київ.