в означеннях
Тлумачення, значення слова «власний»:

ВЛА́СНИЙ, а, е.

1. Належний кому-, чому-небудь за правом власності. — Велике діло, паничу, власна хата, — казав він, походжаючи по світлиці (Олекса Стороженко, II, 1957, 275); І мчить у «Москвичі», У власному, шахтар (Григорій Бойко, Про 17 літ, 1958, 17).

2. Свій, особистий. Зненацька кинулась їй в очі її власна постать, відбита в свічаді (Леся Українка, III, 1952, 540); Розкажу я вам, братця, про випадок з власної практики (Остап Вишня, I, 1956, 236).
 Власною рукою (писати, підписатися і т. ін.) — власноручно писати, підписатися тощо. Побачив [суддя] той лист.. Та чирк! і підписав «рукою власною» (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 179); На власні вуха чути — чути самому, своїми вухами. [Теофіл:] Він казав про мене Крусті, що я вернувся з Галлії, те чув я на власні вуха (Леся Українка, II, 1951, 437); На власні очі бачити (побачити) — бачити самому, своїми очима. Із морських тварин, що я їх бачив на власні очі, зазначу таких-то: дельфін, султанка, камбала (Остап Вишня, I, 1956, 175); Не вірити своїм (власним) вухам див. вірити; Не вірити своїм (власним) очам див. вірити; У власні руки давати (дати, вручати і т. ін.) кому що — давати, вручати комусь що-небудь безпосередньо. Уклінно прохаю віддати його [вірш] у власні руки Марії Костянтинівні на спомин (Панас Мирний, V, 1955, 422).
На [своїх] власних, ірон. — пішки. Починали боліти ноги. Власне, це вперше в житті Юра робив таку довгу прогулянку на своїх власних (Юрій Смолич, II, 1958, 11).

3. Буквальний, справжній. Політична влада у власному розумінні слова — це організоване насильство одного класу для придушення іншого (Маніфест комуністичної партії, 1947, 35).

4. спец. Властивий тільки кому-, чому-небудь; узятий безвідносно до чогось іншого. Бачимо ми раз у раз, як, додолу спадаючи, речі, Маючи власну вагу, можуть рухатись тільки-но просто (Микола Зеров, Вибр., 1966, 165); Власні коливання тіла; Власна вартість.
Власне ім'я — слово або словосполучення, що є окремою назвою кого-, чого-небудь, напр.: Микола ,Київ.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 702.

Коментарі (0)