ВЛАЗИТИ (УЛАЗИТИ), влажу, влазиш і ВЛІЗАТИ (УЛІЗАТИ), аю, аєш, недок., ВЛІЗТИ (УЛІЗТИ), зу, зеш, док.
1. Протискуватися, проникати в середину
чого-небудь. — Дивись, он яка вовча берлога! — скрикнув
Івась, улазячи в оброслу вишнями лисинку (Панас Мирний,
IV, 1955, 96); В дупло руку — не іде, Голови не впхаю,
Сюди-туди край дупла, Та й сам улізаю (Степан Руданський, Переслів'я,
1958, 6); Двері від комірки були низькі й тісні,
Мошко мусив схилятися, щоби влізти досередини. За
ним уліз і я (Іван Франко, II, 1950, 347); Марченко, весело
усміхаючись, вліз у кабіну (Вадим Собко, Зор. крила, 1950, 18);
// Входити, вступати, занурюватись у щось рідке або
сипуче. Купатися вп'ятьох хлопчача йшла навала,
Босоніж влазила в угільну жирну твань (Микола Бажан, Вибр.,
1940, 61); [Семен:] Ге, я ще змалку здорово плаваю..,
як улізу в ставок та плаваю аж до полудня (Марко Кропивницький, III,
1959, 89);
// розм. Одягатися в що-небудь. — Але якби
довелось потім після сукні знов улазити в спідницю, —
як би то воно здавалося? (Нечуй-Левицький, I, 1956, 192); Жив-був
пан, Багатій-пузач, Ні в один жупан Не влазив, хоч
плач! (Іван Нехода, Казки.., 1958, 75).
2. розм. Забиратися, проникати куди-небудь таємно.
А другому неборакові на бездоллі.. улізе злодій і останню
сорочку витягне (Олекса Стороженко, I, 1957, 61);
// перев. док., перен.
Хитрощами влаштуватися де-небудь, зайняти посаду
і т. ін. У Василя всі були в руках — сам предводитель …
аж поки він не вліз у предводителі… Уліз, та й ну свою
панську пиху показувати (Панас Мирний, II, 1954, 147).
3. розм. Входити, заходити куди-небудь самовільно,
без запрошення, без дозволу. Хто його кликав? Сам
вліз, як скрізь і завжди (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 141);
— [Руфін:] Я повартую коло хвіртки, щоб знову хто
непроханий не вліз (Леся Українка, II, 1951, 410);
// перен.
Самовільно втручатися, вникати в щось. Насліпо в ваші
інтереси влазити не думаю (Іван Франко, IX, 1952, 158).
4. розм. Вміщатися в чому-небудь, входити в що-небудь.
Видимо-невидимо накупив ласощів... Забира у
полу — не влізе, позапихував за пазуху (Квітка-Основ'яненко, II,
1956, 477); Підкріпились, підвеселились ми з дідом із
того високого горлатого джбану; а в його влізе мало
сказати, що з відро (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 180); — Навіщо
ти взув два чоботи? Ти і в один увесь уліз би (Іван Багмут,
Опов., 1959, 5).
♦ Влазити (влізти) в борги — робити багато боргів.
— Так, говориш, грошей позичити? Десь на хату? — На
хату. — Доводиться в борги влазити? — Таки
доводиться (Михайло Стельмах, I, 1962, 309); Влазити (влізти) в
довір'я — див. довір'я; Влазити (влізти) в душу кому:
а) те саме, що Влазити (влізти) в довір'я; домагатися
прихильності. Він умів підступити до кожного ректора,
вмів улізти в його душу, прислужиться, притакуючи
кожному його слову (Нечуй-Левицький, I, 1956, 376); б) втручатися
в чиє-небудь інтимне життя. Батуллі — не Саїд. Цей
«турок» у душу влазить, намагається її зогріти (Іван Ле,
Міжгір'я, 1953, 501); Влазити (влізти) в чию шкуру
(шкіру) — перевтілюватися в кого-небудь. Мені
випадало бути шпигуном. Правду кажучи, — малоприємна
річ. Але діло — є діло. Треба було влазити і в таку
шкуру (Юрій Яновський, I, 1958, 236); Скільки влізе — скільки
завгодно. — Якщо не схочуть вас слухати, то бийте,
скільки влізе (Іван Франко, VI, 1951, 176).