ВМІЩАТИ (УМІЩАТИ), аю, аєш і ВМІЩУВАТИ (УМІЩУВАТИ), ую, уєш, недок., ВМІСТИТИ (УМІСТИТИ), вміщу, вмістиш, док., перех.
1. тільки 3 ос. Містити в собі, включати до свого складу; поміщати. Заздалегідь розпланований кишлак на тисячу дворів ніяк не вміщав у собі й половини [переселенців] (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 236); Кімнатка станційного телеграфу не вміщувала всіх (Олекса Десняк, Вибр., 1947, 70); Театр був переповнений і далеко не міг вмістити всіх бажаючих (Минуле українського театру, 1953, 66).
2. Розташовувати де-небудь. Він [оркестр] був такий
здоровий, що його не можна було вмістити ні в сінях, ні
навіть в цілій світлиці (Нечуй-Левицький, III, 1956, 138);
Поміщати щось у чомусь. Денис Іванович ..вивертає з коренем
холоднуваті гриби і ледве вміщує їх в руках (Михайло Стельмах,
Кров людська.., I, 1957, 229); * Образно. Як вмістити в
грудях радість велику, розповісти всім, всім про те, що
вчора обрали її люди своїм депутатом до Народних
Зборів Західної України (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 143);
// Друкувати що-небудь у пресі. — Тим, що шукають
праці, вміщуємо [оголошення] безплатно (Ірина Вільде, Сестри..,
1958, 53); Про нього [лікаря] багато писали і навіть в
одній газеті вмістили його портрет (Оксана Іваненко, Великі очі, 1956, 54).