ВОДИ́ЧКА, и, жін. Пестл. до вода 1. Пустуючи, дурне Ягня Само забилося до річки — Напитися водички (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 70); Гомонить, шумить водичка, То наш Тікич грає (Павло Усенко, На.. берегах, 1951, 52).
ВОДИ́ЧКА, и, жін. Пестл. до вода 1. Пустуючи, дурне Ягня Само забилося до річки — Напитися водички (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 70); Гомонить, шумить водичка, То наш Тікич грає (Павло Усенко, На.. берегах, 1951, 52).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 718.