в означеннях
Тлумачення, значення слова «вогник»:

ВО́ГНИК (розм. ОГНИК), а, чол.

1. Зменш. до вогонь 1, 2, 4. Сині вогники над сталлю горять... (Вадим Собко, П'єси, 1958, 266); Він працював без вогника (Олекса Гуреїв, Наша молодість, 1949, 148); В очах поетових блиснув лихий вогник (Леся Українка, III, 1952, 701).

2. розм. Пухирчастий висип на обличчі. На щоці [в Солохи] огник (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 212).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 714.

Коментарі (0)