в означеннях
Тлумачення, значення слова «вогнистий»:

ВОГНИ́СТИЙ, а, е.

1. Який має в собі вогонь (у 1 знач.); вогняний. Щось їй недобре. Опустила безвладно руки, глянула перед себе і раптом впірнула в чорну вогнисту безодню, що не пускала її від себе (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 337); Сонце вже повисло над обрієм, наче готуючись вогнистою розпеченою кулею увійти в землю (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 305);
//  Дуже гарячий, пекучий. Конвульсійно ковтаю ту вогнисту картоплю, обпікаючись, і не можу наїстися (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 30); Рука [Пилипа] горіла від вогнистого дотику [дівчини] (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 265).

2. перен. Кольором подібний до вогню. Згадай, як захід у вогнистії шати Верхів'я гори одягав крем'яні (Леся Українка, I, 1951, 157); Його голова була руда, аж вогниста, і в ластовинні обличчя (Олекса Десняк, II, 1955, 510).

3. перен. Пристрасний, запальний. І випроставсь похилий стан у теслі, напружились його зів'ялі руки, погаслий погляд знову загорівся великим та палким, вогнистим смутком (Леся Українка, I, 1951, 445); Згадаймо, яким вогнистим словом говорив Шевченко у своєму «Кавказі» до бідних, покріпачених царизмом людей (Андрій Малишко, Думки.., 1959, 38).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 714.

Коментарі (0)