ВОІ́СТИНУ, присл., ц.-с., уроч. Дійсно, справді. Багатство тематики, різноманітність жанрів і віршових форм його [І. Франка] поетичних творів воістину дивовижні (Максим Рильський, III, 1956, 111).
ВОІ́СТИНУ, присл., ц.-с., уроч. Дійсно, справді. Багатство тематики, різноманітність жанрів і віршових форм його [І. Франка] поетичних творів воістину дивовижні (Максим Рильський, III, 1956, 111).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 725.