в означеннях
Тлумачення, значення слова «воєвода»:

ВОЄВО́ДА, и, чол.

1. У давній Русі та інших слов'янських державах — вождь, полководець, а також правитель міста, округу в XVI—XVIII ст. А в Римі свято. Велике свято! Тиск народу, Зо всього царства воєводи (Тарас Шевченко, II, 1953, 271); З середовища бояр князь призначав воєвод, які були воєначальниками князівської дружини, а також його посадниками (правителями) в містах і землях (Історія СРСР, I, 1957, 38);  * У порівняннях. Вона ходила по хатах і командувала слугами, мов той воєвода військом (Нечуй-Левицький, I, 1956, 382).

2. У буржуазній Польщі — голова воєводства. Воєвода дав наказ поліції стріляти в беззбройних людей (Історія української літератури, II, 1956, 624); Пани воєводи, пани міністри були, та загули (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 171).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 723.

Коментарі (1)