в означеннях
Тлумачення, значення слова «волячий»:

ВОЛЯ́ЧИЙ, а, е.

1. Прикм. до віл. Проміж людських голів [на ярмарку] стирчать рогаті волячі голови (Нечуй-Левицький, I, 1956, 58);
//  Признач. для волів. В перетлілих до рубців сорочках брели біля волячих ярем батраки (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 301);
//  Власт. волові. Такі, як Каргат, або з волячою упертістю ламають усе на своєму шляху, або ж .. розбивають собі лоб (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 205).

2. перен. Дуже міцний, сильний. Здоров'я в мене воляче (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 202);
//  Дуже великий. — Де вже нам тепер гарнішати, — приклавши руку до грудей, зітхнула для Івана і заграла очима для Данила, який хоч і некрасивий, але має волячу силу (Михайло Стельмах, II, 1962, 169).
 Волячі очі — великі опуклі очі. Петре Григорович багатозначно подивився на гостя волячими очима (Оксана Іваненко, Тарасові шляхи, 1954, 172); Воляча шия — коротка мускуляста шия. — Не бійся, не бійся, — ласкаво гудів над ним [татарином] кремезний чумак з волячою шиєю. — Ми не звірі (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 381).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 736.

Коментарі (0)