ВОЛЯ́КА, и, чол. Збільш. до віл. Добрий воляка язиком, мов серпом, траву під зуби захоплює (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 245).
ВОЛЯ́КА, и, чол. Збільш. до віл. Добрий воляка язиком, мов серпом, траву під зуби захоплює (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 245).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 736.