ВОЛЬОВИ́Й, а, е.
1. Прикм. до воля 1. Вольовим зусиллям він спиняє нервовий дрож (Петро Колесник, Терен.., 1959, 38); У вольових діях виявляється єдність розуму і волі людини (Радянська психологічна наука.., 1958, 320).
2. Який має тверду волю, характер; наполегливий.
Вона була дівчина наполеглива, вольова (Василь Кучер, Засвітились
вогні, 1947, 63);
// Який виражає тверду волю, вдачу.
У цього ставного вченого було вольове обличчя (Ярослав Гримайло,
Подробиці.., 1956, 154).