в означеннях
Тлумачення, значення слова «волочитися»:

ВОЛОЧИТИСЯ, очуся, очишся, недок.

1. Тягтися по поверхні чого-небудь. Важкий шлейф чорної сукні.. волочився за нею, як хвіст у гордого павича (Нечуй-Левицький, II, 1956, 77); Підбите крило все дужче одвисало й волочилося по землі (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 752).

2. Іти, їхати слідом за ким-небудь. [Юда:] Я дбав про харч, про хату для гурту цілого і про старців, що меткою за нами волочились (Леся Українка, III, 1952, 138); Деяка худобина.. буває іноді така, що не можна її забути.., держиться його [чоловіка] й волочиться за ним, як та тінь (Ольга Кобилянська, II, 1956, 184);
//  Іти, ходити дуже повільно (від старості, утоми і т. ін.). Я старий, слабовитий, А ще в ліс волочуся часом.. сухого гілляччя вломити (Іван Франко, XIII, 1954, 136);
//  Носитися, возитися з чимсь (звичайно без бажання, без потреби). Тепер же одважусь зробити Вам одну велику прикрість — послати на Ваше ймення свої зимові речі, бо волочитись мені з ними, може по цілій Європі, не випадає (Леся Українка, V, 1956, 175).

3. розм. Постійно змінювати місцеперебування; мандрувати, бродяжити. Були Денис, Остап, О всій І всі троянці, що втопились, Як на човнах з ним волочились (Іван Котляревський, I, 1952, 146); Він волочився все життя хтозна-де (Агата Турчинська, Зорі.., 1950, 212);
//  зневажл. Вештатися без діла; тинятися. — А де ж ти, волоцюго, волочився до цього часу? — крикнула Кайдашиха з хати (Нечуй-Левицький, II, 1956, 269); — Чого се ти так волочишся без усякого діла, Ґаво, — запитав його раз старий Февель (Іван Франко, III, 1950, 53).
Волочитися по світу — ходити скрізь без мети; блукати. І не знаю, Чи я живу, чи доживаю, Чи так по світу волочусь, Бо вже не плачу й не сміюсь... (Тарас Шевченко I, 1951, 349).

4. розм. Упадати за ким-небудь, виявляючи свою закоханість, любов, прихильність. Згадала я [Зозуля] зозульників дурних, — Бодай вони мандрикою вдавились, — Як кукувала я — за мною волочились, Тепер хоч би один на сміх... (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 183); — Задобрим мужем жінка не дозволить собі, щоб за нею волочився нехай і такий красень, як ти... (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 42);
//  Мати любовні стосунки з ким-небудь. [Бабич:] Люди.. кажуть, що вона дуже поганий приклад дає, вибачте,.. з тим Гурманом волочиться (Іван Франко, IX, 1952, 138).

5. Пас. до волочити 4—6.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 734.

Коментарі (0)