ВОЛОКНО́, а, сер.
1. Тонка непрядена нитка
рослинного, мінерального або штучного походження, що
використовується як сировина в текстильному виробництві
і т. ін. Волокна дикоростучих рослин (кропиви, конопель,
льону та ін.) йшли на виготовлення одягу і сітей
(Нариси стародавньої історії УРСР, 1957, 38);
// збірн. Сукупність
таких ниток. Як заробить [Мотря] конопель, — то й добре.
Помочить їх, висушить, витіпа: костриця на топливо,
волокно на прядиво (Панас Мирний, II, 1954, 46); Велике
майбутнє у штучних і синтетичних волокон, які заміняють
бавовну, шерсть і шовк (Наука і життя, 6, 1958, 12).
2. перев. мн. Витягнута в довжину клітина людської, тваринної або рослинної тканини. Більша частина нервових волокон у маленьких дітей ще не вкрита білою мієліновою оболонкою (Шкільна гігієна, 1954, 51); Батько їхав на хутір дістати берестка на колодки для коліс. Найкраща порода: волокна в берестку так покручені, що колодка ніколи не трісне (Петро Панч, На калиновім мості, 1965, 26).